Україна веде наймасштабніші будівельні роботи зі зведення оборонних укріплень за весь час повномасштабного російського вторгнення.
Кореспонденти The Wall Street Journal відвідали деякі з таких споруд і поділилися подробицями.
За даними видання, програма зміцнення лінії фронту триває вже два роки. Однак її реалізація постійно ускладнюється затримками, обстрілами та навіть арештами за підозрою в корупції.
Зокрема, за останні півтора року російські війська прорвали кілька слабко укріплених ділянок фронту, скориставшись недобудованими оборонними рубежами на півночі.
Нині Україна сподівається, що потрійний пояс укріплень зможе зупинити подібні прориви на східному напрямку.
Видання зазначає, що першу лінію оборони зазвичай зводять піхотні підрозділи, другу – інженерні війська, а за третю відповідають місцеві цивільні адміністрації. Остання має оточувати ключові міста та зміцнювати кордони областей.
Мета цієї системи – зупинити ворога ще до того, як він зможе просунутися вглиб української території.
У 2024 році на будівництво укріплень було виділено понад 46 мільярдів гривень, що становить майже 2% від загального військового бюджету. Чиновники стверджують, що реальна сума ще вища, однак точні цифри не розголошуються.
Через постійні зміни обстановки на фронті деякі оборонні споруди можуть застаріти ще до того, як ворог до них дістанеться. Якщо у 2022 році основну ставку робили на довгі окопи для захисту від артилерії, то нині головною загрозою стали дрони.
Відтак сучасні траншеї копають глибшими, обладнують укриттями для малих груп і командними пунктами для операторів безпілотників.
На тлі скорочення запасів бронетехніки Росія дедалі частіше застосовує невеликі мобільні групи на мотоциклах або багі. У відповідь українські сили створюють щільну мережу малопомітних металевих спіралей, здатних уповільнити ворожу піхоту й техніку, перетворюючи їх на легку мішень для дронів-камікадзе.
У червні стало відомо, що українські війська перейшли від батальйонних і ротних опорних пунктів до позицій, розрахованих максимум на відділення.
